Конфуцій

(давньокитайський мислитель, філософ, засновник конфуціанства. Справжнє ім’я– Кун Цю)

Датою народження вважається 21 серпня 551 до н. е.. Народився Конфуцій в місті Цюйфу, в сім’ї військового зі збіднілого роду аристократів Кун. Мати його була наложницею, і після смерті батька Конфуція виховувала сина одна. Сім’я жила в бідності, і з раннього дитинства Конфуцій почав працювати і займався самоосвітою для того, щоб зайняти гідне місце в житті і не зганьбити свій знатний рід. Навчання давало свої результати, і незабаром він отримав роботу чиновника, завідувача коморою, а потім – худобою. Однак, справжнє покликання Конфуція було в тому, щоб передавати свої знання і навчати інших людей. У 22 -річному віці став знаменитим першим професійним вчителем Китаю. Конфуцій старанно працював і незабаром став найзнаменитішим викладачем в Китаї. У приватній школі, відкритій ним, викладалися чотири дисципліни: література, мова, мораль і політика. А учнів брали туди, незважаючи на їхнє матеріальне становище і походження. У віці 50 років Конфуцій почав кар’єру в державній службі, став першим радником в царстві Лу. Але маючи розбіжності в поглядах на державну політику, він змушений був подати у відставку і покинути службу. Після цього Конфуцій подорожував зі своїми учнями по Китаю протягом 13 років. У 484 р до н.е. він повернувся в Лу, де продовжив викладацьку діяльність. У Конфуція було багато учнів, проте, найближчих і найбільш відданих, чиї імена достовірно відомі, налічується всього 26. Разом з викладанням, великий філософ також приділяв час книгам. Так, його перу належить книга «Чуньцю» («Весна і Осінь», 722-481 р. Ддо н.е.). Учні Конфуція збирали висловлювання та бесіди свого вчителя, і об’єднали їх в книгу «Лунь Юй» («Бесіди і судження») – головну шановану книгу в конфуціанстві. Крім того, Конфуцій збирав, редагував і поширював багато книг, серед яких: «Ши- цзин» («Книга пісень») і «І цзин» («Книга змін»). Вчення Конфуція, назване «конфуціанством», було засновано на бажанні людини жити в гармонії і щасті. Філософ висунув головний етичний постулат: «Не роби людині того, чого не бажаєш собі».      Смерть Конфуція наступила в 479 році до н. е. Його поховали на спеціальному цвинтарі, де передбачалося ховати його нащадків і близьких учнів.

Про Конфуція

Деякі з учнівських записів добре описують Конфуція в побуті:

  1. Хоча б м’яса і було подано до столу багато, він не допускав, щоб воно переважало над рослинною їжею (наприклад, рисом).
  2. Тільки у вині він не обмежував себе, але ніколи не пив до втрати контролю.
  3. Покупного вина і базарного м’яса він не їв (побоюючись, що вони не чисті або шкідливі для здоров’я).
  4. Він ніколи не обходився без імбиру. Проте їв його небагато.
  5. Переважання тваринної їжі над рослинною, що часто вважають головною запорукою підтримки життєвих сил, визнається китайською гігієною шкідливим для здоров’я і веде до скорочення життя. Імбир — на думку китайців — освіжає розум і знищує сморід.
  6. Філософ був ласкавим, але суворим; серйозним, але не лютим; шанобливим, але спокійним.
  7. Музика Шао вважалась філософом найбільш прекрасною і моральною.
  8. Конфуцій порівнює маленьких людей з жінками: коли з ними зближуєшся, вони перестають тебе поважати, а коли віддаляєшся, — починають ненавидіти.
  9. За словами учнів, він був шанобливим, скромним, поступливим, тому завжди привертав до себе людей.
  10. Коли він не мав забагато справ, то був радісним і безтурботним.

Основні ідеї

Лі (ритуал)

Кун Цзи сповнив новим етичним значенням цей принцип дотримання традиційних ритуалів і звичаів: це видимий вираз космічного й небесного ладу на землі. Крім того, йдеться про людську здатність через розуміння зв’язку небесного й земного виявляти Справедливість у всіх своїх діях.

Ритуал у Конфуція – це дійсно каліграфія сердця, і він зовсім не вичерпується бездумним дотриманням тих чи інших правил доброчесності. Життя за ритуалом передбачає стан невсипного пильнування, жорсткий контроль над собою, але контроль, який не пригноблює природні здібності людини, і веде до єднання культури й природи: Шанобливість без знання ритуалу перетворюється в самокатування. Обережність без знання ритуалу перетворюється в боягузтво. Хоробрість без знання ритуалу перетворюється в нерозсудливість. Прямодушність без знання ритуалу перетворюється в грубість. Перемагати себе, йди ритуалу, і Піднебесна повернеться до людяності «.

 Жень (людяність)

Ієрогліф жень складається із знаків “людина” й “два”, тобто він означав стосунки між людьми. Принцип жень втілює гуманність і людинолюбство.

«Людина, наділена людяністю, має 5 якостей: чемність, великодушність, чесність, старанність і доброта. Той, хто чемний у зверненні, уникає образ. Той, хто великодушний, приверне до себе людей. Той, хто чесний, буде користуватися довірою інших. Той, хто старанний, досягне успіху. Той, хто добрий, зможе використовувати людей на службі «.

Людяність – це шлях кожної людини до себе. І вона робить людину мостом між тим, чим вона є, і тим, чим вона має бути.

Про державу

Конфуцій жив в період напруженої політичної боротьби між китайськими царствами й безладу всередині самих цих царств. Тому питання про політичну стабільність, методи управління державою й досягнення нею багатства й могутності були одними з найгостріших питань того часу. Філософом було створено модель управління державою й суспільством, модель людських взаємин. Розглядаючи державу як велику сім’ю, а політичну владу як аналог влади батька, Конфуцій створив свою етико-політичну систему, викладену в “Лунь юй”.

«Государ повинен бути государем, сановник — сановником, батько — батьком, син — сином» «Не журися, що не займаєш високого поста; журися від того, що твої здібності не відповідають посаді. Не журися, що невідомий людям; як тільки почнеш удосконалювати свої здібності, то люди дізнаються про тебе «.

Шляхетний муж

Цзюнь-цзи (Шляхетний муж) посідає одне з центральних місць у вченні Конфуція, йому відведено роль ідеальної людини, прикладу для наслідування, людини, яка, незалежно від свого походження, культивує моральні цінності, знає свої обов’язки й діє на благо суспільства, якому служить. Для того, щоб досягти ідеалу Шляхетного мужа, необхідна цілісна система освіти й виховання.

Учитель сказав: «Кожен може стати Шляхетним мужем, потрібно тільки зважитися їм стати».

Шляхетний муж, за словами Конфуція, неодмінно ввічливий, милосердний і викликає повагу, але головне – має незламну силу волі й стійкість духу. Він не знає страху й спокійно приймає удари долі, навіть мученицьку смерть, адже знає, що все життя служив добру й совість його чиста. Йому легко підкорятися, оскільки він вимагає від інших лише те, що їм доступне, але йому важко вгодити, бо він цінує людей не за послуги, що йому зробили, і навіть не за їх особисті якості, а за безкорисливе служіння Великому Шляху. У шляхетного мужа є його антипод – “низька людина” (сяо жень).Таким є той, хто в своїх вчинках керується лиши міркуваннями особистої користі, хто всюди шукає спільників, але не поважає ані їх, ані себе, хто домагається милостей, а, отримавши бажане, забуває про вдячність:

 Шлях

Поняття шляху стало ключовим для Конфуція, що не відрізняв своє вчення від своєї долі. Конфуцій вважав, що в світі немає нічого природнішого, ніж праведний Шлях, і немає нічого зручнішого, ніж іти цим шляхом. Одного разу він так і сказав учням:

Істинний Шлях в житті, стверджував Конфуцій, починається в людській природі й стає видимим завдяки правильно побудованим зв’язкам людини з іншими людьми.

Учитель сказав: «Людина робить великим Шлях, а не Шлях робить великим людину».

Найкращі цитати Конфуція

  1. Три шляхи ведуть до знання: шлях роздумів – це шлях найблагородніший, шлях наслідування – це шлях найлегший і шлях досвіду – це шлях найгіркіший.
  2. Якщо ти ненавидиш – значить тебе перемогли.
  3. У країні, де є порядок, будь сміливий і в діях, і в промовах. У країні, де немає порядку, будь сміливий у діях, але обачний в промовах.
  4. Перед тим як мстити, вирий дві могили.
  5. Давай настанови тільки тому, хто шукає знань, виявивши своє невігластво.
  6. Щастя – це коли тебе розуміють, велике щастя – це коли тебе люблять, справжнє щастя – це коли любиш ти.
  7. Насправді, життя просте, але ми наполегливо його ускладнюємо.
  8. Нестриманість в дрібницях погубить велику справу.
  9. Лише коли приходить холод, стає ясно, що сосни та кипариси останніми втрачають своє вбрання.
  10. Люди в давнину не любили багато говорити. Вони вважали ганьбою для себе не встигнути за власними словами.
  11. Поради ми приймаємо краплями, зате роздаємо відрами.
  12. Дорогоцінний камінь не можна відполірувати без тертя. Також і людина не може стати успішною без достатньої кількості важких спроб.
  13. Шляхетна людина висуває вимоги до себе, низька людина висуває вимоги до інших.
  14. Побороти дурні звички можна тільки сьогодні, а не завтра.
  15. Три речі ніколи не повертаються назад – час, слово, можливість. Тому: не втрачай часу, вибирай слова, не упускай можливість.
  16. Виберіть собі роботу до душі, і вам не доведеться працювати жодного дня у своєму житті.
  17. Я не засмучуюсь, якщо люди мене не розуміють, – засмучуюсь, якщо я не розумію людей.
  18. Спробуйте бути хоча б трохи добрішими, і ви побачите, що будете не в змозі зробити поганий вчинок.
  19. У давнину люди вчилися для того, щоб удосконалювати себе. Нині вчаться для того, щоб здивувати інших.
  20. Можна все життя проклинати темряву, а можна запалити маленьку свічку.
  21. Прийшло нещастя – людина породила його, прийшло щастя – людина його виростила.
  22. Краса є у всьому, але не всім дано це бачити.
  23. Шляхетний в душі безтурботний. Низька людина завжди заклопотана.
  24. Якщо тобі плюють в спину, значить ти попереду.
  25. Не той величний, хто ніколи не падав, а той величний – хто падав і вставав.